Гузій Анастасія, 9 клас, Гостинцівська гімназія Мостиської міської ради

Вчитель, що надихнув на написання — Андраш Ганна Ізидорівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Тисячу днів війни… Кожен із цих днів, прожитий мною та моїми близькими, став частиною важкої і тривалої боротьби за свободу та незалежність нашої країни. За цей час змінилося багато, і в моєму житті, і в нашому суспільстві. Цей шлях був наповнений випробуваннями, страхом, але також і надією, солідарністю та вірою в перемогу.

Коли війна почалася, це виглядало як страшний сон, від якого всі сподівалися швидко прокинутись. Але день за днем ставало ясно, що це реальність, яку потрібно прийняти. На початку було багато плутанини, страху за майбутнє. Я пам'ятаю, як ми з родиною обговорювали новини, намагаючись зрозуміти, що буде далі.

Рішення, що здавалося немислимим — підготувати запасні речі, думати про евакуацію, допомагати армії — стало щоденною рутиною.

За ці тисячу днів я також відчула, як війна змінила мене особисто. Вона навчила мене цінувати те, що раніше здавалося буденністю: мирне небо, час з родиною, можливість планувати своє майбутнє. 

Я почала розуміти, що кожен день є важливим і що кожна людина може зробити свій внесок у спільну перемогу, навіть якщо цей внесок здається незначним.

Цей шлях був важким і болючим, але він також показав мені справжню силу нашого народу. Українці продемонстрували світу, що навіть у найтемніші часи можна зберегти гідність, солідарність і віру у краще майбутнє. Тисячу днів ми не здавалися, і кожен із нас пройшов свій особистий шлях боротьби.

Зараз, коли позаду вже три роки війни, я знаю одне: мій шлях триває. І, як і раніше, я буду робити все можливе, щоб наблизити нашу перемогу. Це мій обов'язок перед собою, перед своєю родиною і перед усіма тими, хто продовжує боротися на передовій за наше спільне майбутнє.