Бичков Костянтин, учень 9 класу КЗ «Зарожненський ліцей»
Вчитель, що надихнув на написання есе: Прологаєва Надія Павлівна
«Чому бути українцем – це моя суперсила»
Моя країна - Україна! Яка ж ти красива! Безмежні квітучі рівнини, родючі поля, синьоокі озера та ріки, густі ліси, кремезні гори, розкішні долини та полонини. Це моя країна! Рідна Батьківщино, ти віками виборюєш свою незалежність, яку протягом багатьох століть намагаються відібрати десподи-супостати та нав'язати свою диктатуру та владу. Тебе постійно рвуть на шматки, ділять, знищують… А ти продовжуєш боротися, встаєш з попелу та вогню, показуєш свою міць та прагнення бути самостійною!
Мені планувалось безхмарне майбутнє, де я б зростав щасливою людиною під мирним українським небом. Та одного зимового ранку, який був сповнений народженням нового дня та сподівань, увірвалась, як грім серед ясного неба, війна! Цієї миті мої, такі ще дитячі, мрії, радощі та втіхи зійшли нанівець…
Війна! Російський агресор підступно напав на наші землі і намагається їх загарбати. Жорстока війна! Це боротьба за виживання нашої нації проти божевільного терориста, мета якого є геноцид. Але ми - сильні!
Ворог лютує, вбиває, руйнує, грабує та нищить. Але ми - непереможні та нескорені! Ми хочемо бути вільними! І неодноразово, за історію свого існування, доводимо всьому світу, людству.
Моя ненька Україна! Розтерзана, зневічена.. Але стоїть стіною за свій народ, який бореться та не здається!
Тисячі обірваних життів, зруйнованих долею, закатованих душ цілих сімей родин та поколінь. Кожен день ворог випробовує нас, відбираючи найдорожче, шукає слабкі місця… Але ми стоїмо! Ми тримаємось! Кожен з нас крізь біль, гіркий смуток, невиплакані сльози, поранену душу, розірване на шматки серце гострим невичерпним горем, не опускає свої руки! Бо ми – УКРАЇНЦІ! Народжений УКРАЇНЦЕМ, я вже пишаюсь, що ним є! І це – МОЯ КРАЇНА! Країна, де я вільно маю право на спілкування, навчання, власну думку та висловлювання, країна, де я почуваю себе людиною!
Кожен з нас робить свій внесок в майбутню ПЕРЕМОГУ! Особисто я старанно навчаюсь. В умовах on-line це досить важко, але я здобуваю освіту крізь ворожу небезпеку, сигнали тривог, не нехтуючи своїм життям, продовжую тримати оборону на своєму фронті. Бо я – УКРАЇНЕЦЬ! Мені відбудовувати мою країну! Мені робити її кращою! Бо ПЕРЕМОГА буде за нами!
Ми не забудемо і не пробачимо загиблих доньок та синів, які боролися за безхмарне вільне українське майбутнє. І ПЕРЕМОГА нашої держави, як ніколи, буде уквітчана різнокольоровими барвами, бринітиме солов’їною піснею, гомінкими словами, летітиме вільними птахами над світом та прославлятиме мій народ, його міць та відвагу!
