Ольга, як і багато маріупольців, пережила всі жахи війни. Будинок, де жила її родина, зруйнований. Без світла, газу та води жили практично у підвалі, ховаючись від постійних нальотів та бомбардувань. А коли виїжджали, була тільки одна думка – якнайшвидше і подалі.

"Коли ти їдеш у машині, та скрізь, як у фільмі, постріли, і ти не розумієш, доїдеш ти чи ні, ще й із двома дітьми".