Мені 71 рік, я з міста Лебедина Сумської області.

Прокинулася, почула вибухи, вийшла надвір, і сусідка сказала, що почалася війна. 

Мабуть, найбільші труднощі – це страх. Це обстріли і літаки, які кружляли над головами.

Їжа у мене своя була, вода також, а потім нам почали допомагати гуманітаркою.

Усі рідні роз’їхалися по світу, живу поки одна. Страх був величезний, пила ліки від серця.

Мені - хоч би і в цю секунду війна скінчилася. Була б наша воля і сила, ми б самі їх подушили власними руками.

Яке в мене вже майбутнє? Мені 71 рік, дожити б у спокої й дочекатися перемоги. Думаю, що все буде добре. Люди у нас сильні, перемога точно буде за нами.