Мені 53 роки. Я з Кремінної, шахтар, працюю на шахті в Павлограді. Там, де я жив, – окупована територія. Ми сиділи без світла, газу. Вода, правда, своя у дворі була. 

Зранку їхали на роботу і нам сказали, що війна. Ми непідготовлені були. Росіяни зайшли на нашу територію, як до себе додому.

Жінка виїхала з дитиною раніше автобусом у Львівську область, а я вже своєю машиною виїжджав. Тільки речі якісь узяв – і все. А тварин залишили на сусідів, на родичів, які там залишилися. 

Діти переживають, бояться, а в мене все більш-менш. Шкода, що діти постраждали. Дитина боїться і додому дуже хоче.