Вперше про російські танки у лісі Чорнобиля він почув за пару днів до вторгнення. Бригаду електриків, серед яких був і Борис Шевчук, розгорнула поліція. Через кілька днів Борис вже спостерігав, як військова колона рф здирала гусеницями асфальт на вулицях його рідного Макарова.

У важкі часи для громади Борис з товаришами не залишилися осторонь. Відновлювали електричні лінії у місті, навіть коли над головами літали снаряди.  Одного разу бомба вибухнула біля будівлі місцевих РЕМ, Бориса контузило! Та він продовжив допомагати, чим міг. Коли одна з хат зайнялася після мінометного обстрілу, Борис разом із сусідами кинулися гасити вогонь. Використали господарську техніку. 

На жаль Борис зазнав чималих втрат серед знайомих та друзів: когось розстріляли росіяни у Макарові, хтось загинув на фронті. Обидва сини Бориса служать. Він продовжує працювати на благо громади,  сподіваючись на мирне майбутнє для України.