В перший день війни ми перебували вдома, винаймали квартиру у Миколаєві з чоловіком і трирічною дитиною. Чоловік прокинувся на роботу, сказав: «Прокидайся, бо летять ракети на нас». Він пішов на роботу, а я сиділа з дитиною вдома. Дочекалися чоловіка, перебували в підвалі. Наразі чоловік - у лавах ЗСУ. 

Труднощі - що чоловіка поруч немає, у мене маленька дитина, і житла свого немає.

Проблеми були з водою. У нас в місті води немає, тільки привозна. Потрібно було ходити набирати воду, а з маленькою дитиною важко. 

Були на початку війни перебої з продуктами, але на даний момент ситуація стабілізувалася.

Прильоти шокують. Ми перебуваємо у чоловікового батька вдома. Тут недалеко прилетіло - вікна вилетіли, це шокувало. Приємно, що люди об’єдналися, допомагають один одному, підтримують.

Ми встигли виїхати саме вчасно - до сильних обстрілів. Через два дні сильно обстріляли Миколаїв. 

Хотілося б, щоб швидше закінчилася війна, всі рідні повернулися додому живі і здорові.