Галас Евеліна, 9 клас, Широківська ЗОШ І–ІІІ ступенів

Вчитель, що надихнув на написання есе — Іваній Тетяна Михайлівна

"1000 днів війни. Мій шлях"

24 лютого 2022 року стало початком нового життя для всіх нас. Той день змінив назавжди життя кожного українця та українки. Він став незагойною раною для кожного з нас. Того дня зранку о 5 годині почала писатися нова історія нашої країни. Життя розділилося на “до” і “після”. Не хотілось вірити, що це все відбувається з нами. Але через біль, сльози, що розривали душу, я зрозуміла — почалась війна.

З перших днів війни я усвідомила, що не можу стояти осторонь подій, які відбуваються в моїй країні. Переживання, розпач, страх, несприйняття всього, що коїться навколо, давили на серце важким каменем. Мені хотілось допомогти, розрадити, підтримати кожного, кого зачепила ця війна.

Я проживаю на території України, де не ведуться активні бойові дії, але маю родичів, яких зачепила війна. У перші дні ми разом із батьками вирішили надати житло нашим родичам та їхнім друзям, які проживали в Києві. Читаючи новини щодня, серце рвалося на шматки — боліло за людей, що знаходилися в епіцентрі бойових дій.

Через декілька днів після початку повномасштабного вторгнення ми з односельцями зібрали допомогу (їжу, одяг, засоби гігієни) та в приміщенні школи почали плести маскувальні сітки для наших військових. Саме тоді я відчула, що кожен, хто віддає частинку себе, наближає перемогу.

У нашій школі проводиться багато заходів для підтримки військових: “Захисникам України — пасхальний кошик”, благодійні збори, забіг на підтримку ЗСУ, ярмарки, різдвяні подарунки, а також вечори памʼяті для загиблих героїв-односельців.

Я розумію, що в боротьбі з ворогом я безсила. Але я можу робити те, що в моїх силах. Мої 1000 днів війни — це 1000 днів боротьби, сили, віри в наших воїнів, у наших людей. Це 1000 днів надії.

Ця війна змінила нас. Змінила наші цінності.

У цей нелегкий час найбільше, що ми можемо зробити — бути пліч-о-пліч один з одним. Бути підтримкою, посмішкою для засмучених, хвилиною мовчання для згорьованих. Просто бути людьми.