Гарбузенко Андрій, 10-б клас, ліцей №183 "Фортуна" м. Києва

Вчитель, що надихнув на написання — Кузнєцова Марія Миколаївна 

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Привіт. Друзі називають мене Ендрю, держава знає, як Андрія. Для російського агресора я майбутня загроза імперії. 24 лютого забрало багато важливих речей, які раніше були непомітними. 

Я досі вважаю, що життя не можна вважати повноцінним, поки росіяни можуть забирати життя в мене, у дорогих мені людей, у громадян моєї країни.

На початку повномасштабного вторгнення я втратив можливість спілкуватися із друзями, побачив, що можу втратити їх зовсім. Також у мене відібрали можливість навчатися. Як би мені не подобалася програма української школи, але я зрозумів, що кожна мить: коли я можу бачити, торкатися, чути інших у гімназії, коли ми об'єднані спільною метою ставати більш освіченими, — є цінною.

Календарний час ішов, але здавалося, що безліч подій за кінець лютого були рівноцінними року. Ми виїхали до бабусі, у глибину Київської області, та не застали окупації. Лише численна авіація та робота ППО ночами. Окупацію Київщини я пройшов відносно спокійно. Далі було повернення додому, ще трохи і до Києва повернулася подруга. 

Питомою на той час була підтримка друзів та родичів. Я зрозумів, що найцінніше, що я маю, — це люди.

Саме вони є Україною, саме вони підтримують життя на цій землі.

Далі було літо, осінь і зима 2022 року. З кожним обстрілом ми відмовилися від усього російського. Можливо ця недоімперія хотіла поширити свій вплив та стерти все українське, але вийшло з точністю навпаки. Люди України проходять великий шлях до становлення свідомими. Лесь Курбас казав: "Політика залежить від державних мужів так само, як погода від астрономів". Культура, у її багатогранному сенсі, затверджувала нашу волю, а саме — до життя.

Кожне наступне випробування дає мені уроки, які я зобов'язаний аналізувати та приймати на їх основі майбутні рішення. Фактично повномасштабна війна почала становлення мене як особистості, показала, що виставлення пріоритетів є надважливою її складовою. 

Я зрозумів, що люблю людей навколо, і хочу жити разом із ними, милуватися красою світанків срібних, зачаровуватися природою і прегарною архітектурою. Я хочу зберегти життя в усіх його проявах. Уроки вивчені, але ціна їх є невимовно тяжкою. Не можна провести лінію в 1000 днів, цей і наступні дні є такими самими днями боротьби.