Штанченко Каріна, учениця 9 класу Білозерської ЗОШ ім. Богдана Хмельницького I-lll ступенів №2

Війна. Моя історія

Звичайний зимовий ранок...Мама робить мені зачіску до школи... І тут...шатнулися двері. Знову і знову якийсь дивний звук. Задзвонив телефон. Вчитель повідомив, що почалась війна, потрібно збирати речі. Налякані, зморені та розгублені, я з мамою збирали поспіхом речі. Важкі та неприємні спогади, страшний сон.

24.02.2022 рік, жахливий та вичеркнутий з життя підлітка рік. Початок справжньої, як з «фільму жахів», війни.!

Я ніколи не уявляла, що таке може статися з нами: з моєю сім’єю, з моїми друзями, з моїми знайомими. Нестача продуктів, закриті всі заклади освіти, магазини та речі. Перший тиждень я взагалі боялася вийти за межі свого будинку. Спали у погребі, не виходили до крамниці. У березні почалася окупація нашого селища: заїхали танки, вантажівки, та багато військових машин. Це було найстрашніше.

До нашого будинку багато разів приходили військові рф. Перевіряли наші речі, телефони, будинок, двір і кімнати. А я з мамою лише удвох...І так продовжувалося 9 місяців. Виїхали мої друзі та однокласники: хто за кордон, хто в більш безпечне місце. А ми залишались вдома.

Весна...Літо...Осінь... 11 листопада 2022 року звільнили наше селище, прийшли наші хоробрі, сильні та мужні, добрі та незламні Збройні Сили України.  Цілий місяць в нас не було ні води, ні світла, ні опалення. Але ми знаходились вдома, не зважаючи ні на що. В грудні 2022 року влада та захисники почали допомагати нашому місту та області. Привозили їжу, воду, теплі речі. З кожним днем обстріли були сильніше, багато руйнувань та пошкоджень. Але в нас відкрилися магазини, заклади для потреб населення.

Життя стало простіше та легше, не зважаючи на вибухи і вдень і вночі.  На сьогоднішній день наше село страждає кожну годину. Цей жах не закінчиться. Попри все в мене продовжиться навчання (онлайн), коли є світло, а мама робить заготовки на зиму, а ще я займаюсь в музичній школі сьомий рік – класу фортепіано.

Я вдячна Богу, що ми живі і здорові, живемо в себе вдома, в своєму будинку. Звісно, все змінилося...І не на кращу сторону. Я хочу, щоб це був сон, який швидше закінчився. Я вірю в нашу перемогу і краще майбутнє нашої країни,  нашої України!!