Лукіянчук Данііл, учень 11 класу Одеського ліцею №78 Одеської міської ради

Вчитель, що надихнув на написання есе - Продан Юлія Сергіївна

Чому бути українцем – це моя суперсила?

Народе мій, як добре те,

Що ти у мене є на світі.

М. Вінграновський

П'ятнадцять років я жив в Україні. Звісно, я любив свою Батьківщину. Так, як її може любити дитина, підліток. 24 лютого 2022 року все змінилося. Рятуючи нас: мене, брата та сестру – мама прийняла складне рішення – і ми виїхали за кордон. Спочатку було важко. Я опинився в іншій країні, в іншому місті, в іншій школі. Серед зовсім чужих та незнайомих людей.

Ми були чужаками: на мене навіть з інших класів діти приходили подивитись. Я відчував себе інопланетянином. Ні, ніхто не примушував мене вчити їхню мову, навпаки, мої однокласники почали цікавитися українською. Вони записували за мною, як вітатися, як знайомитися, як цікавитися справами.

Учителька щоранку вітала мене моєю рідною мовою, і не тільки тому, що хотіла мене підтримати. Насправді українська мова досягла нового рівня, вона набула неймовірної сили.  Це я зрозумів, коли мій клас, стоячи, співав разом зі мною «Ой у лузі червона калина…». Одного разу в будинок, у якому ми мешкали разом з іншими переселенцями, приїхали волонтери. Вони побачили, які цікаві речі ми робимо з українською символікою, і запропонували нам влаштувати ярмарок, а виручені кошти відправити на потреби ЗСУ.

Ми з радістю погодилися: усім хотілося якомога швидше Перемоги. Такої кількості людей я, мабуть, не бачив ніколи. Мені здавалося, що прийшло все місто: люди купляли наші вироби, співали українські пісні, обіймали нас і висловлювали слова підтримки.

Я усвідомив всю велич моєї нації. Те, про що не раз намагався сказати нам Тарас Шевченко. Вона в українцях! У всіх нас. Насамперед, у тих, хто на передовій, у непереможних і незламних духом. Вона в медиках і волонтерах, які не знають, що таке втома, рятуючи людей. Вона в тих, хто за кордоном плете браслети, щоб задонатити на ЗСУ. Вона в кожному з нас, у крові та серці.

Може, саме про це й мріяв Тарас Григорович? Увесь світ має за честь виголошувати промови українською, вітатися українською, співати українські пісні.

Лише тут, на чужині, я зрозумів, що значить бути українцем, яка це неймовірна відповідальність і честь. І лише тут я усвідомив, на скільки сильно я люблю свою Україну-неньку! Бути українцем – це моя суперсила.