24 лютого я дізналась, що на нас напала росія. Не могла повірити, що на вулиці стріляє артилерія. Думала, що буде як у 2014 році: все закінчиться за декілька днів. Але я помилилась.

Два місяці я просиділа в підвалі. Цілодобово нас супроводжували гучні вибухи. Газу вже не було, вдома було дуже холодно. Коли повз наш будинок прилетіло не менше сотні снарядів, я вирішила виїхати. Зі мною була хвора мати.

Я знайшла перевізника, ми виїжджали за власні гроші. Зараз я доглядаю за мамою, ми живемо у Дніпрі.

Хочу, аби закінчилась війна, щоб ми всі жили у мирі. Я мрію про власне житло.