Війна принесла в моє життя дуже великі зміни. На жаль, ці стреси спровокували хворобу в мене, рак молочної залози 3 стадії. 

Дитина все це разом зі мною переживала, бачила як мені погано після хімії, як я не могла вставати з ліжка, чоловік носив мене до туалету. Все це було на її очах, операції, перев'язки дома, це жах.

Ось що нам принесла війна. Ще втрата рідних та друзів. У брата мого чоловіка в Харківській області в місті Золочів, 15.03.22 загинула жінка, кум та його син, та ще двоє перехожих, бабуся і онук. Просто в будинок прилетіла ракета і забрала п'ять життів. Потім в червні у моєї колеги з роботи загинув чоловік, 

повністю згорів, ракета в фуру прилетіла, він возив цукор. 

Дуже багато таких випадків, все не перелічити. Всі ми це переживаємо не спокійно, діти хоч і не до кінця все розуміють, але в їхніх головах та житті, відкладаються не дуже приємні спогади та почуття.

В перший день ми прокинулись від вибухів, я вийшла на балкон, стоїть сусід з кавою та цигаркою, на роботу збирався, я питаю: що це? Він каже: не знаю. І тут в мене дзвонить телефон, свекруха: доця, а що ви робите? Я кажу нічого, бігаємо з великими очима і не розуміємо, що сталося. Вона працювала в військовому шпиталі й каже: "Війна почалась, бери Катю (доньку) виїжджайте з міста". Ми так і зробили. Дитина спала, вона не чула, я швидко зібрала сумку, потім почала її будити, кажу: "Доць, Катюш, вставай, нам треба їхати". Вона: "Куди?" Я: "Тільки не лякайся, війна почалась". Звісно в неї очі одразу прокинулись, вона почала одягатися, нервувати, хотіла плакати, бо не розуміла, що воно таке та війна, але я її заспокоїла і ми швидко зібралися і виїхали до бабусі в Полтавську область.

Найстрашнішим був день, коли я дізналась про свій діагноз, це було 14.01.2023. Війна з цим не зрівняється, 

в мене, в нашої родини паралельно була війна з хворобою.

Я пережила період психічних труднощів, що стало для мене великим викликом. Через хворобу в мене були зриви, навіть не хочу згадувати. 

Плакала, кидала речі, не могла сприймати те, що не можу нічого робити, якою я стала і т. ін. 

А дитина, буває, просто плаче без причини.

У нас залишилась особлива річ, яка пов'язана з нашою історією війни. Ми побували в Польщі трохи, там мені подарували іграшку, ведмедика. Можу, звісно, віддати до музею.