У перший день ми ще не знали, що це війна. Думали, гроза. Ми в підвал не ходили, я не хотіла, казала: «Там завалить, і все». Сестра моя жила на Гольмі, то вони в підвал ходили всі.

Ми живемо в багатоповерховому будинку, зараз немає газу. Наш будинок не постраждав.

Найбільше запам’яталися обстріли: то там дах знесло, то там будинок розбили. Покалічило колегу, вона після цього три роки прожила й померла. Ці обстріли замучили.

Я вже давно нікуди не виїжджаю, мені складно та боюся. Під час обстрілів ховалися в будинку, у ванну, у передпокій, намагалися там, де немає вікон.

Війна на нас дуже вплинула. Доступ до води був, газ теж. Зараз його півтора місяці вже немає. Сусіди є поруч. Син теж зараз зі мною, він працював у Москві, але зараз знаходиться тут.

У безпеці себе не відчуваємо. Зараз одні нерви. По-перше, я постійно переживаю через газ. Лягаю спати, а це не виходить з голови. Три дні тому знову так сильно стріляли... Зараз стріляють часто.

Ми отримували допомогу від Фонду Ріната Ахметова. Добре було, звичайно. Ми могли не купувати ці продукти.