Маргарита Савчук, 8 клас, Волинський обласний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Небесної Сотні

Вчитель, що надихнув на написання есе - Швачко Олена Сергіївна 

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

24 лютого 2022 року – дата, що назавжди змінила життя українців. День, що породив невимовну ненависть до ворога, укотре розтрощив марні надії на мир. Той морозний ранок став початком нової сторінки історії. Літопису про незламність та силу єдності, що йде наперекір усьому.

Серпень 2022 року. Гортаючи стрічку новин, я помітила допис, із якого на мене дивилися налякані, проте такі щирі очі.

Тварин вивезли з окупованої території, вони терміново потребували домівки, бо втратили її ще до того, як народилися. Ми з батьками без вагань прийняли рішення забрати одне цуценятко.

Так у мене з’явилася не просто собака, а промінь надії, що руйнує тіні сумнівів, освітлює шлях до мети. Я врятувала його, а він зшив моє розірване серце.

Літо повільно догорало, лишаючи по собі теплу тінь спогадів. Із кумедного цуценяти Рон перетворювався на хоч і чотирилапого, проте вірного товариша. Його погляд був особливим. Здавалося, що він здатен бути не просто хорошим другом, а й справжнім напарником. Саме тоді твердо вирішила спробувати тренувати собаку. На диво, Рон швидко вчився.

Уже за декілька місяців пес знав не один десяток команд, працював так, ніби народився для цього. Мені справді подобалось навчати його. Наші тренування безмежно надихали, давали те, чого не знайдеш у буденності.

Мабуть, саме це і називають покликанням, тим сенсом життя, який я так довго шукала.

Поява чотирилапого друга дуже змінила мене. Саме завдяки йому зрозуміла, ким насправді хочу бути. Моє покликання – кінологія, служба пліч-о-пліч із тими, хто точно ніколи не зрадить. Тому я вступила до військового ліцею, місця, де мрії втілюються у реальність. Цей крок став початком мого великого шляху, де кожен день наближає до мети.

Травень 2025 року. Війна продовжується... Навчання в укриттях. Звуки сирен підживлюють ненависть до ворога, розпалюють вогонь рішучості та прагнення боротися.

Та поруч мій чотирилапий друг, який надихає не здаватися попри всі негаразди. Удвох ми йдемо крізь бурю, бо знаємо, що кожен крок веде до мрії, а разом із нами – мільйони українців.

Люди, які тримають небо, коли земля горить під ногами, безстрашно везуть допомогу на поле бою крізь пекло. Бо наша сила в єдності – у кожному, хто стоїть на варті вдень і вночі, відбудовує зруйноване чи просто не здається.

23 лютого 2022 року – останній тихий вечір перед подією, яка змінила все: багато забрала, але щось, на диво, подарувала. Завтра я прокинусь іншою – дорослішою, відважнішою, сильнішою. Але поки не здогадуюся про це...