Наші люди. Ізюм, Циркуни, Балаклія, інші міста і села Харківщини… Під час російської окупації 2022-го, коли не стало що їсти, жителі громад Харківщини гуртувалися, разом пекли хліб, ділилися одне з одним. В обхід російських блокпостів ходили городами, щоб передати сусідам хліб. Його обіймали, цілували. На тлі вибухів аромат випічки давав відчуття щастя й затишку, хоча навколо не вщухали вибухи. 23 листопада, коли Україна згадує жертв голодоморів, читайте кілька історій жителів Харківщини, які пережили російську окупацію. Пряма мова. Матеріал Media Port.

Наталя Кириленко, Циркуни

Борошно було, а от коли закінчилися дріжджі… Пекла хліб з розсолу огірків, помідорів. З’їздали огірки, а з оцту готували хліб, коржики. Розсіл, сода, сіль, цукор і борошно. Ми жили у підвалі сусідів. Спочатку було 17 людей, потім - 13, бо деякі виїхали. Я пекла, відносила. Коли хтось приходив, питав - ми ділилися, відсипали.

Це тяжкі спогади, тим більше - у мене була вагітна невістка, на сьомому місяці. Сімейна лікарка, яка ніколи не приймала пологів, телефоном консультувалася і прийняла пологи в домашніх умовах. Так в окупації, 18 квітня, народився Мишко. Хлопчина росте!