Мене і дитину війна заставала не раз, а періодично. Це запам'яталось напевно на все життя: початок бойових дій, дитина прокинулась перелякана від вибухів, життя в укритті підвалі. І з цим пов'язані постійні переїзди по країні - то до Харкова, то у Кривий Ріг, тепер ось на Львівщину. Звичайно, це не могло не вплинути на дитину. Важко сприймати нове місце, нових людей і дітей, звичаї. Хоч дитина і відкрита, але проблеми з пристосуванням, з навчанням і пошуком друзів все ж таки є.

Сина драйвлять футбольні трюки (фрістайл), він любить музику і спорт. Його дратує читання книг, а мріє він побувати на екскурсії в зоні відчуження (Чорнобиль). Перший день повномасштабної війни... це неможливо забути.