Із початку повномасштабного вторгнення Греція надала прихисток близько 26 тисячам українців, які рятувалися від війни. Це – дані Євростату. У країні біженці мають право на безкоштовну державну медичну допомогу та доступ до освіти. Та державної допомоги, зазначають вони, зазвичай недостатньо, а відчуття самотності лише посилюється за сотні кілометрів від дому. Тож підтримкою для українців за кордоном стають самі українці, а точніше – об’єднані громади. Як вони консолідуються, зберігають національну культуру, традиції, мову та допомагають співвітчизникам – у матеріалі проєкту Радіо Свобода «Ти як?».
Салоніки – місто на півночі Греції, друге за розміром після столиці. Саме тут перебуває одна з найпотужніших українських громад. Наталія Піцюра – її голова. Жінка розповідає, що історія організації розпочалася ще у 2018 році, з неформальних зустрічей та школи вихідного дня для українських дітей.
"Ми просто мріяли про осередок української сучасної культури", - Наталія Піцюра.
«Проєкт був створений ще сім років тому, коли великої війни не було і ми просто мріяли про осередок української сучасної культури. Ми збиралися, розмовляли українською мовою, організовували культурні вечори з українською музикою. Але тоді ми не були офіційно оформлені як громадська організація – у цьому не було нагальної потреби», – згадує вона.
Усе змінилося з початком повномасштабної війни. Протягом 2022 року всі сили були зосереджені на тому, щоб прийняти українців, які рятувалися від війни у Греції.
Українська громада в грецьких Салоніках
Найбільша кількість людей приїжджала з південних регіонів – Миколаївщини, Одещини, Херсонщини тощо. Центр для допомоги біженцям працював майже цілодобово: українці, які вже тривалий час жили в країні, допомагали новоприбулим – із одягом, житлом і продуктами.
"Почалася війна, і деякі речі ми не могли робити офіційно", - Наталія Піцюра.
«Почалася війна, і деякі речі ми не могли робити офіційно... За допомоги небайдужих людей ми оформилися як громадська організація, аби працювати офіційно», – каже Наталія.
Зараз громада активно допомагає як українській армії, так і цивільним – проводить збори, благодійні вечори, кіноперегляди, надсилає техніку та гуманітарну допомогу. Активісти також організовують мітинги, аби привертати увагу до проблем в Україні.
Наталія зізнається, що засмучена через позицію деяких представників грецького суспільства стосовно війни в Україні. Тут, каже, дуже довго працювала кремлівська пропаганда, а тому все ще існують проросійські настрої та наративи.
Українці в Греції проводять збори, благодійні вечори, кіноперегляди, надсилають техніку та гуманітарну допомогу
"Від греків отримати підтримку важко, часто вони навіть з агресією реагують на українську символіку", - Наталія Піцюра.
«Від греків отримати підтримку важко, часто вони навіть з агресією реагують на українську символіку. Якщо порівнювати з іншими країнами Європи, то тут не вистачає солідарності з Україною, ставлення до нас не завжди тепле», – додає вона.
«Україна понад усе» – такий девіз ми обрали собі, і це дає сили працювати й допомагати Батьківщині навіть за сотні кілометрів від рідного дому. Що б не сталося, які б перепони не виникали, цей меседж завжди залишається з нами. І найбільша наша сила – в єдності й взаємодопомозі. Бо один ти нічого не можеш».
Зберегти в дітях частинку українства
Громада також допомагає біженцям адаптуватися у незнайомій країні. Зокрема, один з наймасштабніших проєктів – школа вихідного дня для українських дітей. Заняття тут не схожі на звичайні уроки, у розкладі – окрім традиційно мови, вокал, творчі майстер-класи, а також «рідний край», на якому дітям розповідають про українські традиції, історію та культуру.
Школа вихідного дня для українських дітей в Греції
На вході до школи одразу зустрічають синьо-жовті прапори та інша національна символіка. Приміщення невелике, але затишне та світле: декілька класів, кабінетів та кухня.
Яна Охріменко, координаторка школи, згадує, що його вдалося отримати не одразу: починали буквально із занять на вулиці, в парках.
«Більшу частину оснащення, канцелярію, меблі, інші предмети, необхідні для навчання, ми закупили за ґрантові кошти, отримані від міжнародних фондів. Зараз наша робота вже більш організована», – розповідає.
Заняття тут не схожі на звичайні уроки, у розкладі – окрім традиційно мови, вокал, творчі майстер-класи, а також «рідний край»
Мета ініціативи – допомогти українським дітям соціалізуватися, надати простір для творчої реалізації і, що головне, зберегти в них ідентичність, попри те, що жити їм доводиться за кордоном, в іншій культурі. За словами Яни, потік біженців не припиняється досі: українці продовжують приїжджати в Грецію.
"Це наше покликання – допомогти своїм, дати відчуття, що поряд є хтось, кому не байдуже", - Яна Охріменко.
«На наших уроках ми дуже багато говоримо про Україну, її традиції, розмовляємо українською мовою, проводимо тематичні заходи. Нещодавно, наприклад, на Шевченківські дні, організовували уроки, присвячені творчості письменника, проводили свято Масляної. Для нас дуже важливо зберегти в дітях цю частинку українства, не дати їм загубити власну ідентичність. Взагалі ми не схожі на звичайну школу – не викладаємо математику, читання, та й не намагаємося конкурувати з формальною освітою. Наша місія – радше в тому, щоб підтримати дітей, розкрити їхні таланти, створити комфортну атмосферу та викликати інтерес до пізнання своєї країни та народу. Діаспора загалом відіграє дуже важливу роль в допомозі тим, хто тільки приїжджає сюди, бо ми за роки життя тут почуваємося набагато впевненіше. Це наше покликання – допомогти своїм, дати відчуття, що поряд є хтось, кому не байдуже», – пояснює Яна.
До діяльності школи залучені українські педагоги, які мають відповідну освіту та досвід викладання. Уся робота – на волонтерських засадах.
Copyright (c)2022 RFE/RL, Inc. Used with the permission of Radio Free Europe/Radio Liberty, 1201 Connecticut Ave NW, Ste 400, Washington DC 20036.
.png "«Коли проїхали Василівку, попали під обстріл»")
.png "Імена")
