25 березня у кут багатоповерхівки, де жила Анастасія, рашисти скинули авіабомбу, балкони рокурочило. Розбитим склом засипало маму дівчини.

Залишатися у зруйнованому житлі було неможливо. Разом із сусідами довелося йти пішки до місця евакуації на інший кінець міста. Дорогою сталося те, що Анастасія досі згадує зі сльозами на очах.

Її мама, яка йшла з паличкою, відстала від колони і залишилася сидіти на лавці біля цвинтаря. Вона вмовила Анастасію йти далі з колоною і рятувати свою дитину.