Баєва Діана, учениця 10 класу КЗ «Тимченківський ліцей І-ІІІ ст.» Зміївської міської ради Чугуївського р-ну в Харківській обл.

Вчитель, що надихнув на написання есе: Максименко Аліна Олексіївна

"Війна. Моя історія"

Плітки про війну ходили ще за декілька тижнів до початку, але не дивлячись на те, що ЗМІ писало багато статей на цю тему, ніхто не вірив. І ось цей день настав.

24 лютого 2022 року о 5:30 я прокинулася через телефонну розмову батька зі своїм знайомим. Мама складала речі. Я нічого не розуміла, тому почала питати батьків, що сталося. Саме в цей день моє життя перевернулось, як і життя багатьох українців. Почалася війна. З самого ранку у Харкові були вибухи, але в нас ще було тихо, тому я не розуміла всієї серйозності ситуації. Цілий день ми просиділи за телефонами, дивлячись новини. Ближче до вечора над нашим будинком почали літати винищувачі. Я, напевно, ніколи не забуду цього відчуття, коли підгинаються ноги, починають тремтіти руки, серце падає в п’яти. Це був перший день коли мені було страшно засинати. Наступного ранку ми прокинулись від вибухів. З самого ранку літали винищувачі.

У батьків не було змоги їздити на роботу, тому ми завжди були втрьох. Десь через тиждень до бабусі приїхали знайомі з Харкова, і ми, щоб було не так нудно, кожного дня ходили до них. У березні до нас приїхали колега батьків та його сім’я з Рогані й двоюрідна сестра батька.

Перші 3-4 місяці над нашим селом літали винищувачі, гелікоптери й збивали ракети, але потім стало тихіше. Хоча більшість моєї родини працює у Харкові, тому вони піддаються небезпеці по сьогоднішній день.

Я повністю зрозуміла серйозність ситуації, коли почали збивати ракети над нашим будинком. Це були найстрашніші моменти мого життя. Такі ситуації дуже сильно впливають на психіку. Саме через це ми стали зашуганими й завжди прислуховуємося до усіх шорохів.

З початку повномасштабного вторгнення ми всі пережили велику кількість жахливих подій і зазнали багато стресу. У багатьох українців все дуже змінилось, і не в самий хороший бік, але були й хороші моменти. В першу чергу ми всі згуртувалися, стали більше цінувати близьких. Деякі з нас знайшли нові знайомства. Також є ще те, що об’єднує не тільки мою родину, а усіх українців, ми переосмислили усе.