Я була у себе в дома, в місті Краматорськ. Це було вранці, тому ми тільки прокинулися від вибухів. Переїзд до іншої країни та повернення на Україну, але не в своє місто. Найбільше шокувало те, що я покидаю місто де народилася, зростала. Для мене це було дуже тяжко, мені тоді виповнилося тільки 17 років, і було страшно, тому що ми їдемо до незнайомої країни, не знаючи мови.

Коли війна розпочалась, в наших магазинах не було майже їжі, тому що її не привозили, а якщо і була, то коштувала дуже дорого. Проблему вирішили люди, які привозять гуманітарну допомогу. Вони давали їжу безкоштовно.

Коли я поверталась на Україну. Мене не було чотири місяці і коли ми тільки приїхали, я була дуже рада повернутися. В місті, де я зараз, роботи майже немає, а якщо вона є, то тільки для місцевих жителів. До війни я була студенткою, але літом брала підробіток.