Ми – переселенці з Маріуполя, які довгий час були під окупацією. Нас позбавили будинку, в якому ми жили. Нас позбавили міста, де ми провели найкращі роки свого життя.

Ми бачили смерть кожного дня. Ми поступово становились від цього байдужішими і жорсткішими.

Коли до нас додому приходили окупанти, молодша донька дуже злякалась і сказала, що не хоче помирати. А коли ми виїжджали з Маріуполя, то вперше побачили такі страшні масштаби руйнування нашого міста, що навіть малі діти були вражені. Це так жахливо і моторошно!

Ми виїхали до Житомирської області. Наші діти, трьох і шести років, відчувають себе в безпеці. Ми робимо все можливе, щоб витіснити погані згадки з їх пам’яті.

Трирічна донька злякалась окупантів і промовила, що не хоче вмирати