Ми вже вдруге за вісім років лишились свого житла, своїх речей, звичного життя, друзів. В 2014-му, тікаючи від війни, наша сім’я переїхала з Донецька в Маріуполь. Тільки-но звикли і обжились на новому місці, як і туди прийшла війна, ще більш жорстока і кривава.
Цього разу ми втекли від війни у Дніпро, і тепер знову змушені шукати роботу та оволодівати новими професіями, часто переїжджати з одного помешкання в інше. Про це можна розповідати дуже довго.
Найнеприємніше те, що діти дуже болісно реагують на війну та переїзд. Вони хочуть додому - до своїх друзів, іграшок, розваг, бабусь та дідусів, до своєї школи. Їм найважче адаптуватися до повної зміни життя.
.png "«Приїхала з двома сумочками до Білозерського»")
.png "«Світло у нас пропадало, бо бомблять»")
