Ми вже вдруге за вісім років лишились свого житла, своїх речей, звичного життя, друзів. В 2014-му, тікаючи від війни, наша сім’я переїхала з Донецька в Маріуполь. Тільки-но звикли і обжились на новому місці, як і туди прийшла війна, ще більш жорстока і кривава.
Цього разу ми втекли від війни у Дніпро, і тепер знову змушені шукати роботу та оволодівати новими професіями, часто переїжджати з одного помешкання в інше. Про це можна розповідати дуже довго.
Найнеприємніше те, що діти дуже болісно реагують на війну та переїзд. Вони хочуть додому - до своїх друзів, іграшок, розваг, бабусь та дідусів, до своєї школи. Їм найважче адаптуватися до повної зміни життя.
.png "Він був справжній герой")
.png "«Коли проїхали Василівку, попали під обстріл»")
.png "Імена")
