Вибухи лунали один за одним. Так для мене почалась війна. У перші дні в місті не було продуктів, бо все розкупили. В аптеках були великі черги. Я стояла декілька годин, щоб купити ліки. Я виїхала на початку березня. Декілька разів їздила на вокзал, щоб виїхати з міста. Зараз живу в Кіровоградській області. Мене з чоловіком прихистили добрі люди, я їм дуже вдячна. Вони не беруть з мене нічого за оренду.

Три роки я не бачила рідного будинку. Мене лякає невідомість, я декілька років не бачила рідних. Морально це дуже важко. Моє здоров’я погіршилось, я і так вже немолода. Дуже хочу, щоб в Україні було мирне небо. Сподіваюсь це скоро станеться.