Я жила в маленькому селі, яке було окуповано 3 березня. Три місяці я прожила в страху. Росіяни зайняли майже всі будівлі. Води та світла не було, але у мене був колодязь та свої запаси. Ліків мені вистачило, бо були запаси. У мене двоє дітей, тож це звична справа. Ми були ізольовані від навколишнього світу. 

Окупанти приходили до мене, проводили обшуки. Шукали українську символіку, встановлювали зв’язок з правоохоронцями та ЗСУ. 

Я виїжджала з дітьми через Росію, Литву та Польщу. Перевірки у федерації були жорсткі: вони брали відбитки пальців, співробітники ФСБ проводили багато допитів, була така фільтрація. Я знала, що приїду саме до Києва. Зараз з дітьми живу тут. Дуже сумую за рідними, які залишились в окупації. Чекаю перемоги та миру.