«Труднощі почалися з самого початку війни»

Сім’я Марини вижила в тяжкі часи завдяки домашньому господарству, бо роботи в селі не стало.

Ми були вдома, коли все почалося. Це був такий шок, що не передати словами. Ми увімкнули телевізор і спочатку просто не повірили, що побачене – це все відбувається насправді.

Труднощі почалися майже з самого початку – коли закінчилися кошти, бо через вторгнення ми залишилися без роботи. Було настільки важко, як ніколи.

Виїхати з країни не було можливості: у нас не те, що грошей не було, ми залишилися без хліба. Тож вирішили почекати: може, до нас російські солдати не дійдуть, це дасть змогу залишитися вдома.     

З водою проблем не було, а от продуктів не вистачало. На той момент, коли все почалося, нам майже всі продукти треба було купувати. Адже вдома вже закінчувалися овочі, заготовлені на зиму. Нас врятувало те, що ми живемо в селі й маємо господарство – воно нас дуже сильно виручило. Бувало таке, що пекли коржі, бо не було змоги купити навіть дріжджів, щоб спекти хліб. Потім щось зі свого господарства міняли, або інколи виходило за копійки продати. Так і жили.

Наша сім’я досі вся разом, і тепер вже, думаю, нас ніщо не розлучить. Та це – тільки ми, а з нашої родини на війну пішли троє, один загинув.          

Як не прикро, роботи у мене немає й довгий час не буде. І не тільки тому, що малі діти, а тому, що її немає: почалися скорочення, багато людей зараз без роботи. Нині тільки чоловік зміг піти працювати рибалкою, бо таку роботу не всі потягнуть – тому нам повезло хоч тут.    

Є такі фото, які я нікому не показую – вони нагадують про трагічні події. А речі, що з ними пов’язані, думаю, ніхто берегти не буде – адже це дуже тяжко, та й несуть вони тільки біль, який і без них не втихає.