Ми переїхали з Луганщини у Черкаську область у 2014 році. А два роки тому і бабусю нашу забрали сюди. Знайшли там жінку, яка везла її через Росію, через Європу, і ми вже її тут забирали.

Ми не дуже любимо згадувати початок війни. Найважче було у 2014 році, коли ми сюди приїхали. Тоді ж не було такої допомоги, як зараз, для переселенців. Усе самі. Троє діток у нас було. Усе залишилося там: будинок, майно. Чекаємо на перемогу.

Війна – то дуже погано, але вона показала, хто є хто. Ми намагалися розраховувати тільки на себе. Навіть не знали, що для переселенців є гуманітарка. 

Але ось отримували допомогу від Фонду Ріната Ахметова. І бабуся наша зараз також отримує продуктовий набір.

Ми всі разом, усі живі – і це вже добре. Мріємо, щоб наші всі, хто служить, повернулися додому живими. Бо в нас усі знайомі служать. А більше ми ні про що не можемо мріяти.