Димитрієва Анастасія, 10 клас, Ліцей "GoITeens School Team"

Вчитель, що надихнув на написання есе — Музиченко Наталія Іванівна

“1000 днів війни. Мій шлях”

«Війна» — жахливе слово для всіх нас. Вона завжди починається в найкращі моменти життя і повністю руйнує їх. За ці 1000 днів війни ми всі пройшли безліч перешкод, які повністю змінили нас.

За день до того, як війна почалася, я мріяла тільки про те, щоб не йти завтра до школи, тому що не вивчила вірш. Уранці, коли бабуся сказала мені, що почалася війна, я не відразу повірила: сильніше налякали новини і страшні вибухи.

Перші три тижні я читала новини й намагалася стежити за всім, що відбувається, поки мене не взяла до себе тітка, яка живе в іншому місті.

Після кількох місяців проживання у тітки я, дійсно, розслабилася: не потрібно було хвилюватися, навіть якщо і звучала сирена. Але цей спокій тривав недовго.

Мама з допомогою фондів змогла забрати мене і брата до себе в Ізраїль. Тут було весело, добре, мене влаштували до школи, де я знайшла нових друзів, потроху вчила іврит.

Але одного разу пролунала сирена: тут теж почалася війна…

Нічого не змінилося з початком війни в Ізраїлі — ми тільки бігали до бомбосховища.

Згодом оренда будинку, в якому ми жили, закінчилася, і мене, маму й брата переселили у квартиру до інших людей, які приїхали сюди за програмою до лікарні.

Я думала, що все буде добре. І раптом за тиждень ми дізналися, що тато поранений: осколок потрапив йому в голову.

Всі точно знали, що все буде добре, і що він одужає. Але вчора мама і брат сказали, що він помер.

Весь цей шлях був важливим для мене, хоч і нелегким, тому треба цінувати кожну секунду спокою і кожну людину, яка поряд із тобою!