Снаговський Станіслав, учень Харківської загальноосвітньої школи №22

У житті кожної людини є день, який вона запам’ятовує на все життя. У когось цього дня народжується дитина, хтось купує собі першу автівку, потрапляє на концерт улюбленого співака, вступає до омріяного вишу тощо. Усі ці, на перший погляд, різні події об’єднує одна спільна риса – позитивні емоції.

Так, дійсно, більшість із нас запам’ятовують лише найкращі моменти свого життя. Проте є й ті, у кого в пам’яті назавжди відбились події, що лишають після себе лише сум, страх та несамовитий біль. І я, нажаль, належу до другої групи. Я пам’ятаю це так, немовбито це було вчора…

За вікном стояв звичайний весняний ранок. На вулиці було трохи прохолодно: яскраве сонце тільки починало посилати на землю перші промені світла. Я скочив з ліжка, наспіх одягнувся та пішов на кухню, щоб привітати батьків з новим днем, а також нагадати, що ми збиралися піти до зоопарку. Але на кухні все було не так, як завжди.

Очі моєї завжди усміхненої мами були повними сліз, а тато сильними руками притискав її до грудей та щось шепотів на вухо. Спочатку я не зрозумів, що трапилось, але невдовзі звернув увагу, що їхні погляди були прикуті до екрана телевізора, на якому чепурна ведуча новин схвильованим голосом говорила про те, що розпочалася війна.

Потім показували відео, на якому було видно людей у військовій формі та з автоматами в руках, а також розтрощені будівлі й машини. Людський крик змішався з вибухами та пострілами.

Саме того ранку я, напевне, і зрозумів, що розпочалася війна. Перші дні після цього я лякався кожного шуму, - думав, що війна дібралася й до нашого міста. Але дні спливали, і жодного автоматного пострілу не пролунало над дахом нашої хати. Лише на наступний тиждень я дізнався, чому: українські солдати не дали ворогові просунутись далі. Вони віддали своє життя, щоб я ніколи в житті не дізнався про те, що таке війна на власному досвіді.

Зазвичай, люди намагаються якнайшвидше забути про негативні моменти свого життя, відпускати їх. Але той весняний ранок я не забуду ніколи.