Олександр Терещук | Бородянка

"Тоді я вже точно зрозуміла, що все – їх немає"

Платформа памʼяті Меморіал та Радіо Свобода розповідають історію 13-річного Олександра Терещука який разом з мамою 1 березня 2022 року, коли по будинку, де перебувала родина Терещуків, російська авіація завдала удауру авіабомбою. Разом з ними загинули ще більше двох десятків людей.

Ілона була родом із міста Долина на Івано-Франківщині. З Ігорем Терещуком познайомилась, коли її донечка Марина була ще зовсім маленькою. Тоді сім’я переїхала до Бородянки на Київщину. Пара була разом сім років, поки наважилась на друге дитя.

Тоді я вже точно зрозуміла, що все – їх немає....

Олександр Терещук. Фото з особистого архіву родини

«Мені було років 11, коли я дізналась, що скоро у мене з’явиться брат. Тоді багато плакала, бо ревнувала його до батьків. Згодом це минулось», – говорить Марина Сапсай, донька Ілони.

Вагітність в Ілони Терещук була складною: після шостого місяця вона майже не вставала з ліжка через відшарування плаценти. Жінці не можна було нервувати.

Хлопчик у родині Терещуків народився 22 листопада 2008 року. Немовля було оповите пуповиною.

«Дуже запам’ятала, як я прийшла зі школи, а вдома вже - немовля. Дивлюсь, воно таке маленьке червоне лежить. Я злякалась, взагалі не знала, що з ним робити», – згадує старша сестра хлопчика Марина Сапсай.

Олександр Терещук з татом. Фото з особистого архіву родини

Малюка назвали Олександром. Марина говорить, що маленьким він був спокійним: «Я би не сказала, що був плаксивим. Він усе життя залишався спокійним – дитя поціловане янголом. Чесно: я таких малюків ніколи не бачила. Іноді, пам’ятаю, сиджу у квартирі, приглядаю за братом, а таке відчуття, що вдома нікого нема. Ніколи з ним проблем не було. Наш тато теж по життю був дуже спокійний, ніколи не кричав і не нервував».

Ще говорити хлопчик не вмів, а вже користувався комп’ютером. Самотужки міг шукати улюблені мультики.

«Саня з дитинства ріс в атмосфері любові. Йому завжди було цікаво, що робить тато, чим займається мама. Він, ніби губка, всотував найкращі якості батьків і сестри: доброту, вміння любити, поважати інших, турбуватися про близьких», – говорить дядько Олександра, Олександр Терещук.

Олександр Терещук з татом. Фото з особистого архіву родини

Коли Сашкові було вісім, у його сестри Марини народилась дитина. Він дбав про свого маленького племінника. Хоча, пригадує вона, попервах ревнував її до синочка.

«Сашко багато допомагав мені з Кирилом. А іноді по-особливому щиро казав: «Сестро, я тебе так люблю»», – пригадує Марина.

Найбільшим захопленням Сашка Терещука були комп’ютери та комп’ютерні ігри. У деякі хлопчик не міг продовжувати грати, бо розробники почали вимагати за це гроші. Тоді він питав у дядька – невже для розробників ігор гроші важливіші за щастя дітей?

«Я був вражений умінням дитини у віці восьми років так мислити і формувати такі запитання», – пригадує Олександр Терещук.

У школі хлопчику подобались інформатика, математика й англійська.

Олександр Терещук. Фото з особистого архіву родини

«Він був розумною дитиною. Перша вчителька – сестра мого теперішнього чоловіка – згадувала його гарним учнем, який ніколи ні з ким не сварився. Навіть казав мені: «Марино, навчи мене захищатись, бо я не вмію битися», – говорить Марина Сапсай.

«Саша був дуже добрим і толерантним. Сором’язливий та домашній. Був співчутливим. Завжди акуратний, усміхнений», – розповідає класна керівниця в середній школі Ніна Качаленко. Вона зазначає, що називала хлопчика сонячною дитиною.

Олександр Терещук з татком та своїм племінником Кирилом. Фото з особистого архіву родини

У майбутньому Сашко мріяв про роботу айтівця. Якось навіть допомагав старшій сестрі з її роботою.

«Мені потрібно було освоїти екселівські таблиці. На той час я мала 21 рік, він – 13. Приходила вечорами зі своїм ноутбуком, він мені все показував та пояснював», – говорить Марина Сапсай.

На останній день народження у листопаді 2021 року Сашкові подарували ігрову клавіатуру, яку він сильно хотів.

«Тоді ще зробив пам’ятну світлину з нею. Щоправда, свої дні народження він ніколи особливо не святкував», – згадує старша сестра.

Олександр Терещук з подарованою клавіатурою. Фото з особистого архіву родини

Після початку повномасштабного російського вторгнення родина залишилась у Бородянці.

«Десь гупало, стріляло, але ще не в нас. Я забрала Сашка до себе, зі мною був і мій синочок Кирило. Мій будинок розташований в оточенні інших будинків. Тобто умовно захищено з усіх боків. Там було безпечніше. Два дні просиділи так, але потім Сашко сказав, що дуже хоче до мами. Хоче і все. Татко прийшов та забрав його», – пригадує Марина.

1 березня 2022-го ворог вдарив по Бородянці з авіації. На той час Марина була у знайомих, а її квартира залишалась вільною. Домовилась із батьками, що вони підуть до неї. Але 2 березня Марина набрала батьків і з’ясувала, що вони були в гостях у родини Пісковець – у будинку на вулиці Центральній, 359. Чому там – жінка достеменно не знає. До її будинку, каже, було ближче та безпечніше йти.

Олександр Терещук з мамою та племінником Кирилом. Фото з особистого архіву родини

«Я знову додзвонилась до батьків. Слухавку передали Сашкові. Він сильно непокоївся, але саме за мене з Кирилом. Плакав. Я просила, щоб рідні йшли звідти. Мама погодилась, додала, що зараз будуть вирушати. Ми тільки-но зайшли у погріб до знайомих… Полетів літак. Той будинок був метрів 300 від нас. Від вибухів у нас в укритті аж стеля посипалась. Дзвоню мамі, вона підіймає слухавку: «Нас бомблять». Далі крик і – все. Зв’язок обірвався», – говорить Марина Сапсай.

По будинку, де перебувала родина Терещуків, авіація завдала удауру авіабомбою ФАБ-250. Там разом із ними загинуло більше двох десятків людей. Завали почали розбирати через понад місяць.

Марина пригадує: «Як тільки починали розбирати, приснилась мама. Вона дивилась із вікна моєї квартири, а я наче була на вулиці й кажу: «Мамо, а ти що – жива?». Вона відповіла: «А ти хіба бачила, що завали розібрали?». І тоді я вже точно зрозуміла, що все – їх немає.... Рівно на 40 днів вона мені приснилась. На 40 днів помер також їхній йоркширський тер’єр, якого звали Нора, Сашко його дуже сильно любив».

Олександр Терещук з сестрою Мариною. Фото з особистого архіву родини

Сашка, Ілону й Ігоря Терещуків поховали на кладовищі у Бородянці.

«Саня був світлою, доброю, чуйною, чудовою людиною. Гарним другом, сином, братом», – згадує за понад два роки від трагедії дядько Олександр Терещук.

«Днями спілкувалась із дівчинкою зі свого класу. Вона сказала, що запам’ятала Сашу дуже добрим. Який ніколи нікого в класі не ображав, він для нас нині – справжній янгол. Хочу разом із дітьми відвідати його могилу», – додає класна керівниця Ніна Качаленко.

Зруйнований будинок у Бородянці, де загинула родина Терещуків