Мені 51 рік. Я проживала в Мар’їнці, працювала в державній установі. В 2014 році втратила квартиру, а зараз - ще й будинок. 

Перший день війни для нас був у липні 2014 року, а в 2022 році війна для нас розпочалася в кінці січня. Тоді вже почали стріляти. А десь 20 лютого чоловік забрав мене з роботи, ми заїхали в двір - і почали літати снаряди. Ми зібралися і виїхали спочатку до Курахового, а потім з дітьми виїхали у Павлоград.

Виїхали своїм автомобілем, потім забрали маму. Її сусіди вивезли в Курахове, і звідти ми забрали. Тоді були складнощі, бо туди ніхто не їздив – були дуже потужні обстріли.

Ми живемо в постійному стресі з 2014 року. Стрес для нас в тому, що знову потрібно кудись їхати, тікати, починати все знову з нуля. Отримуємо гуманітарну допомогу. Нічого наперед не загадуємо, просто живемо, працюємо, виживаємо.