Мені 76 років, чоловікові – 77. Ми живемо в місті Дружківка Донецької області. Ледь пересуваємося. Одну пенсію витрачаємо на ліки.

Як почалася війна, відключили воду й газ. Світло то зникало, то з’являлося. Ми готували їсти на цеглинах на вулиці. Зараз уже є газ.

У нашому місті нічого страшного не було, а за його межами чутно вибухи. Тільки десь гримить – нас трусить.

Ми вже не сподіваємось, що доживемо до того часу, коли закінчиться війна.