В перший день війни я почула вибухи і дізналась, що розпочалася повномасштабна війна. Наше місто просто стирали з лиця землі. Якийсь запас їжі у мене був, ми мешкали в приватному будинку. А ось з водою була проблема - ми брали її у криниці неподалік. Потім все почало закінчуватись.

Ми виїжджали 17 березня. Мене шокували тіла людей, які просто лежали на дорозі. Я зав’язала очі дітям, щоб вони цього не бачили. Нам пощастило - ми виїхали дуже швидко і дісталися Запоріжжя.

Наш будинок вцілів, мій свекор залишився там. А ми зараз знаходимось у місті Сміла. Чоловік не може знайти роботу.

Віра на перемогу є, а планів я не будую на майбутнє. Хочеться повернутися у місто біля моря.