Госедло Софія, 23 група, НПМЛ ім. І. Пулюя, м. Івано-Франківськ

Вчитель, що надихнув на написання есе – Наталія Карбашевська

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

До 24 лютого 2022 року війна була далекою для мене, я не розуміла, що це і чому це жахливо. Проте після початку повномасштабного вторгнення, єдине, з чим асоціюється війна — це нерухомі тіла під завалами, знищені мрії та неможливість власного майбутнього.

Ти втрачаєш любов до життя та потихеньку відмовляєшся жити це життя. Так було у мене, але мій приклад — це всього лише образ усієї української молоді.

І тоді тобі терміново потрібен порятунок. Найчастіше допомогу ти не можеш або не хочеш прийняти через постійний стрес і біль. І починається стадія відторгнення, ти стаєш далеким від друзів та сім’ї та почуваєшся справжнім чужинцем.

І коли ти вже не хочеш ні допомоги, ні жити — у моєму житті з’явилися два гурти Schmalgauzen та МУР, які повністю змінили мене.

Познайомилася я з ними після розповіді подруги, а потім пішла на перший концерт та стала їхньою щирою поціновувачкою. Насправді це не була пряма допомога мені — це була допомога для всієї країни, для всіх людей, яка повністю змінила мене.

Спочатку я відчувала просто нічого, проте з часом моя душа почала наповнюватись спокоєм та рівновагою. Ці гурти вчать мене людяності. Попри усі труднощі та втрати, вони продовжують творити та закривати неймовірні збори для війська. Це яскравий приклад сильних людей, які, попри страх та втрату, працюють для інших.

Ось ця відданість та пожертва змусили жити наново. І не тільки жити зараз, а ще й повірити, що моє майбутнє буде… що майбутнє України буде…

20 травня 2025 року я відвідала у Тернополі виставу МУР «Ти.[РОМАНТИКА]», і вона вплинула на мене ще сильніше. Це справді подія, яка змінила все, адже саме на ній я визначилась, якого майбутнього хочу.

Я побачила знову цю людяність, як вони максимально старалися закрити збір знайомої їм дівчини. Та навіть ця вистава — це показ справжньої боротьби. Я плакала так, як плачу за всіма загиблими воїнами. Проте водночас я відчуваю, що готова до боротьби.

Ці неймовірні люди, можна сказати, визначили моє майбутнє (допомогли). Перш за все я хочу працювати на благо країни, розвинути її та принести їй світову славу. Робити я це хочу через театр та літературу, ставлячи свої п’єси та пишучи книги.

Тепер війна у мене асоціюється не тільки зі смертю, а ще й з єднанням, людяністю та, перш за все, із самими людьми. Всі ми люди, і всі ми смертні. І поки не зрозуміємо цього та не почнемо допомагати іншим полюбити це життя й згуртуємося, ми не зможемо досягти бажаного результату.

У 2024–2025 роках я познайомилась із переселенкою. Вона приїхала проживати до нашого міста. Спочатку я ставилась дуже байдуже до неї, мені було відверто начхати на її проблеми. Проте одного дня вона розповідала про свого батька, який воював, і як вона боїться, що він не повернеться.

У той момент у моєму серці щось тьохнуло. Я йшла після нашої зустрічі наче громом вражена. Мені самій було невимовно боляче, адже мій батько мертвий, і скільки разів я бажала побачити його, а не тільки згадувати його образ з дитинства.

Я йшла, а в голові думки: «Чому мій батько помер?», «Чому я не можу його побачити?», «Невже я настільки не гідна, щоб він був біля мене?».

Вдома я довго плакала… і тоді я зрозуміла, як боляче моїй подрузі. Як їй кожного дня надіятися на те, що її батько повернеться. Як тремтить її рука перед тим, як взяти телефон від незнайомого номера, сподіваючись, що там не сповістять про його смерть.

Я вирішила, що повинна їй допомогти, підтримати та стати хорошою подругою. І в мене вийшло. Я максимально допомагала їй проводити різноманітні акції, підтримувала у скруті та просто була людиною, яка вислухає.

З часом я побачила, що вона частіше посміхається. І нарешті я зрозуміла, що це не дарма — я змінила її життя, додала туди хоч трішки кольору.

Тому на землі і є люди — щоб допомагати та підтримувати. Я вдячна всім, хто був та є біля мене в ці часи. Бо хоча ми живемо у страшні часи, вони водночас і особливі. Адже саме зараз прийшов час змін, згуртованості, людяності та допомоги.