Владислав Кряж, 9 клас

КЗ "Харківська гімназія №136 Харківської міської ради"

Вчитель, що надихнув на написання есе: Муштай Людмила Євгеніївна

Конкурс есе на тему «1000 днів війни. Мій шлях»

Сумний шлях до нового життя
«...Торуй свій шлях — той, що твоїм назвався,
той, що обрав тебе навіки вік…»
Василь Стус

Моє рідне місто – Куп’янськ. Я там народився, жив безтурботним життям, навчався, мав багато друзів. Війна це все в мене забрала. Усі мешканці Куп’янська, в перші дні війни потрапили під окупацію російських солдат. Кожен пережитий мною момент в окупації, я не забуду ніколи. Це неймовірно страшно. Літаки гули над головою, авіабомби, що падали на моє місто, лякали мене своєю численністю. Ми бігли в підвал, сиділи там ніби вічність. Сирість і темрява були навкруги.

Не було питної води. В хвилини затишшя, подолавши страх, ми з мамою ходили до лісу, щоб набрати води з джерела. 

Минали дні, окупанти з кожним кроком  впевненіше швендяли по вулицях мого міста. У них перевага – зброя. Одного разу ми з мамою йшли до магазину, в декількох метрах від нас стояв ворожий танк. Крокуючи вперед, ми наближалися до нього, а танкіст повільно направляв на нас дуло, доки ми не опинилися під прицілом. Мама сильно стиснула мою руку. В той момент ніби все життя промайнуло перед очима…

Більше, ніж пів року ми були під окупацією. І весь цей час ми лягали спати в коридорі, на підлозі. Одного разу в двері хтось постукав, мама відчинила, і ми почули таку фразу: «Орків  бачили?». Сльози радості лилися з наших очей бурхливими потоками. Ми жили в темряві, ми не знали що робити, не знали що буде далі, ми почали втрачати віру в краще. І тут з’явилися вони – воїни світла. Нас захистили від російської навали воїни Збройних Сил України.

Залишатися в рідному місті ми не могли, почали збиратися на евакуацію. Куп’янськ обстрілюють весь час. Війна триває вже майже тисячу днів. Рашисти закидають бомбами населені пункти поблизу Куп’янська, і на сьогоднішній день прагнуть знову війти в наше місто. 

Вже півтора року я мешкаю в місті Харків.  Йому теж дістається від КАБів та ракет. Харків – місто незламних! Вогнем і металом загартоване місто, духом віри і правди загартовані його жителі. 

Українці прагнуть до нового, до європейського рівня. Багато правильних кроків зроблено в цьому напрямку. Шлях складний, тернистий, кровавий. Кожна українська сім’я зазнала страждань. Хтось втратив рідних людей, хтось залишився без домівки. У кожного своя сумна історія, але у кожного - особлива.