З початком повномасштабної війни ми зрозуміли, що все змінилося. Раніше здавалося, що це десь далеко, але тепер війна прийшла до нашої оселі. Моя донька навчалась у Харкові. Вона мені сказала, що у них почалось щось страшне. Обстріл стали частиною повсякденного життя. Люди гинули, будинки руйнувались. Було страшно та тривожно. Згодом перестали працювати магазини та аптеки.

Продуктів та ліків майже не залишилося. Зникла вода, часто відключали світло та газ. Постійна загроза, втома та невідомість змусили мене виїхати. Було важко ухвалити це рішення, але вибору не було. Тепер моє місто зруйноване. Там, де раніше було життя, залишились руїни. Дуже хочеться вірити, що одного разу все відновлять і знову можна буде повернутись.