Ольга Ситник описує свій досвід під час триваючої війни в Україні. Ольга тимчасово переїхала в іншу область в Україні і розповідає, з якими проблемами вона зіткнулась: відсутність можливості працювати через закриті садки, відпустка без зарплати на роботі, нестача грошей тощо.

Я в своїй країні й тут третій місяць триває війна. 

Я не вивезла за кордон свою дитину - поїхала лише в іншу область. 

Певно у мене менший рівень тривоги, чи я надто безпечна.

Я в чужій квартирі у добрих людей. 

На роботі відпустка без збереження зарплати до кінця війни. 

В цьому місті я не можу працювати, бо не працюють садки. 

Ми подалися на поміч від держави, бо заощадження закінчуються. 

Держава сказала: вибачте, ви не переселенці, у вашому районі немає бойових дій і ваш будинок цілий.

У мій дім влада міста досі не рекомендувала повертатися. 

Я з’їздила в нього по речі, мені там більше незатишно, некомфортно і страшно. 

Ймовірність ракетних обстрілів там вище, ніж у місті де я зараз. Дитину я туди не повезу, не настільки безпечна. 

Та й там ні роботи, ні садка. 

Напевно я лох, що не виїхала одразу за кордон. Там би був садок, переселенські виплати не за пропискою і роботу б знайшла.

Друзі, дякую дуже. Я не в стані нині кожному відповідати, бо за кадром є ще інше, яке публічно не пишуть. Виговорилась, коментуйте, може ще комусь теж легше буде. Щиро обіймаю.