Зубчик Валентина, вчитель, Інклюзивно-ресурсний центр №3 Деснянського району м. Києва

«1000 днів війни. Мій шлях»

«На кожен вік своя війна»… Війна, яка розпочалася для мене ще 2014 року, а «голос крові» шепче, що набагато раніше.

Де зараз ви, кати мого народу?

людиною чи звіром у людській подобі

тебе не назовеш

ти те, що вийшло прямо з пекла

ну, як живеш, існуєш чи снуєш?..

ти не  "бандерівців", а чи "націоналістів"

не їх ти нищив, а простих людей

дурманом ти обпоєний

чи демоном підмовлений

 ідеями нікчем?

ти популярний!

 світ уражений твоїми "витворами",

як ти з цим живеш?

твоє снування поміж небом і землею

ніде спокою ти не матимеш, ніде!!!

ті оченята, сповнені жаху,

тобі ввижатимуться в кожному кутку...

той стогін, переламані тільця -

вони ходитимуть з тобою до кінця...

твій дикий регіт та прокльони матерів

тебе хай мучать геть повік-віків...

і якщо вдасться очиці зімкнути

то хай приходять вбиті, не забуті,

розкажеш їм, за що все це було...

ти демон, знищив не одне село,

ти каменя на камені не залишив,

ти кат не тільки голодом морив

таких знущань іще не бачив світ

ти задоволений?

твій звірський апетит

нічим ти не погребував -

 жінками чи дітьми...

я кари не придумаю:

горіти у вогні

чи скніти, гнити заживо,

щоб мучитись повік

щоб ти відчув всю біль

що відчував той чоловік,

який вже сивий,

що тобі в батьки годився

як він просив тебе спиниться,

всіма святими замовляв,

щоб не знущався ти, а стріляв!..

щоб він не бачив тих жахіть,

наругу над дітьми,

знущань із внученят...

ти кат - народу кат,

 ти втілення всіх демонів

земних і неземних...

за кожну краплю крові чи сльози

терпіти муки будуть рідні всі...

невже вони спокійно будуть спати?

не знати кари їм і жити?

так не буде!

повір, що кара людська й Божа є.

І, те, що як не згинеш, то судитимуть

лиш люде - тобі спасіння...

Бо ще Божий Суд прийде...

ти не себе лише занапастив!

а весь свій рід, юрбу-державу...

то скільки треба поколінь

щоби сповна тобі скупить вину

за цю війну?!

за всі зруйновані міста,

понівечені геть життя

і людські долі, розкидані по полю.

за діток наших - нації той цвіт,

що не прийшли

у цей жорстокий світ?

за тих, хто ангелами

в небеса полинув,

а нас покинув...

Після того, що продовжується і зараз, важливість Миру для нас беззаперечна. І не треба високих красивих слів…

Тисячні репліки переконань від постраждалих. А просто заглянути в дитячі очі! Дітям потрібен Мир!!!!!