Момот В'ячеслав, 1 курс, Ладижинський фаховий коледж Вінницького національного аграрного університету

Вчитель, що надихнув на написання — Асауленко Любов Миколаївна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Війна ... Війна - це зло, горе, сльози, біда, розруха, смерть близьких. Здавалося, ніхто її не хоче, але нажаль, війна відбувається тепер і наше покоління дізналось. Наші предки знали, що таке війна, але їх вже немає в живих ми тільки від бабусь та дідусів можемо почути про війну, але не таку, яка зараз. Ми ніколи не бачили її на власні очі, але знаємо, що вона вже є на рідній землі. На сьогоднішній день в моїй Україні іде війна, війна страшна, вона жорстока, гинуть люди, зникають села і міста. Горить все, люди залишаються без житла, ховаються по підвалах, бомбосховищах, голодують, вмирають від переохолодження. Багато поранених, а ще більше вбитих, яких просто не встигають хоронити , їх просто змушені ховати у братських могилах у дворах, на городах.

Ворог знищує все на своєму шляху, він краде дітей, бере в полон наше населення і вивозить за свої кордони. Така жорстокість рашистів не може бути виправдана ні чим, це щось неприродне, божевільне.  

Війна враз перекреслила все моє життя, мої мрії і часом здається моє майбутнє.

Ще не так давно я посміхався, радів життю, мав багато друзів, планів на майбутнє часто їздив відпочивати з батьками, зустрічався з друзями, але в один момент все змінилося. Ранок 24 лютого 2022 року розпочався гучними страшними вибухами і в паніці не знаючи, що робити? І куди бігти? Як діяти далі? Я ніколи не забуду той ранок, який напевно залишиться у пам’яті кожного з нас українця і це був лише початок..

Наразі Україна перебуває в надзвичайно важливий та важкий час своєї історії, коли кожен українець відчуває на собі тягар війни та несе відповідальність за майбутнє нашої країни. Кожного дня українці стикаються з новими випробуваннями, які вимагають від нас великої сили, мужності й рішучості. Це не просто війна за наші землі, це війна за можливість існування та розвитку нашої незалежної України. Багатство кожної держави, та й і нашої - це її люди. Вони своїми справами, вчинками, винаходами, творчістю зміцнюють країну. Кожний громадянин робить свій внесок на благо держави, працюючи на її добробут. У такий складний для всіх час, не можна стояти осторонь подій, які відбуваються навколо нас. З перших днів війни ми об’єдналися ще сильніше, ніж було до цього жахіття. Всі люди щось роблять, кожен, що може...

Хтось став волонтером, хтось лікарем, а хтось пішов на захист країни без вагань добровольцем. Інші виготовляють бронежилети, шиють рукавиці та вяжуть шкарпетки для наших захисників, готують різну їжу.

З власного досвіду можу навести приклад своєї Бубнівської територіальної громади, яка облаштувала школу для прихисту біженців, їдальня для приготування їжі, яку відправляють у різні гарячі точки нашої країни. Багато разів з батьками варили тушонку, готували вареники, пекли пироги, тістечка і все це відправляли нашим захисникам та на блок-пости. У будинку культури створено склад для збирання допомоги людям окупованих територій та нашим військовим, також плетуть маскувальні сітки. Усі, хто має бажання допомогти, приносять крупи, овочі, каву, чай, консервацію, солодощі, а також ліки, засоби гігієни, теплі речі. Тільки так можна зараз довести свої справжні патріотичні почуття. Патріотизм, незламна сила духу, сміливість – це риси характеру, які притаманні нашим збройним силам, нашим захисникам, які на варті кожного дня , кожної хвилини. З нашого села багато хлопців стали на захист країни, але на превеликий жаль деякі хлопці загинули, а деякі ще воюють по сьогоднішній день. Низький уклін нашим Героям.

Я юний громадянин України. Вже зараз я замислився над своєю роллю в цьому житті. Напевне моїм завданням на даний час є добре навчатися, стати кваліфікованим спеціалістом, відбудувати країну разом із батьками. Моя мрія, яку я хочу здійснити після закінчення цієї війни, це поїхати в наші мальовничі Чернівці та прекрасні Карпати. Сподіваюся, що саме цього року це все стане реальністю. Ми все обов’язково відбудуємо! Наші українці незламні, працьовиті, дружні, гостинні, сильні, щедрі, співучі і ніхто їх не здолає, бо в нас є сила, а сила – в єдності.

Нам є чим пишатися, нам є заради чого жити.

Я вірю в нашу перемогу. Наша поранена країна обов’язково підніметься з руїн, відбудуємо ті великі міста, на які зараз важко дивитись, розправимо, широко свої крила та полетимо вільним птахом у щасливе майбуття.

І забудеться срамотня

Давняя година

І оживе добра слава

СЛАВА УКРАЇНИ...