Мій син дуже цілеспрямований: він навчається в музичній школі по класу гітари та займається кікбоксингом. Саме гра на гітарі його найбільше надихає, а в майбутньому він мріє стати успішним бізнесменом. Проте війна залишила на ньому надто глибокий слід. Він бачив обстріли на власні очі, переживав справжні істерики.

Нашій родині довелося тікати з Торецька в кінці лютого 2022 року. Це сталося після того, як син знепритомнів від жаху під час чергового обстрілу. Ми виїжджали з одним рюкзаком і сумкою - в нікуди. Потім наш тато пішов служити, а ми безкінечно на нього чекали. Зараз тато повернувся інвалідом 2 групи.

За ці чотири роки війни у сина практично не було дитинства чи відпочинку. Він постійно мені допомагав і продовжує це робити зараз, взявши на себе дорослі обов'язки. Найстрашнішим днем назавжди залишиться 24 лютого 2022 року - день, коли наше життя розкололося навпіл.