Марина Руснак із Білогір’я опинилася на лінії вогню. Сім’я місяцями жила у погребі, який здригався від вибухів. Після загибелі сусідки й розірваних вибухом тварин вони вирішили тікати. Вибиралися  під обстрілами, іноді доводилося перечікувати, лежачи на землі по три з половиною години. Потім родина сім кілометрів йшла пішки.  Марина згадує як паралізовану бабусю несли через річку, а над головами кружляли літаки. Після виходу з села Марина дізналася, що сусідів і хлопця, який доглядав її тварин, убили, а все господарство було знищено ворожими обстрілами. Оселя вигоріла вщент від фосфорних боєприпасів,  як і більша частина села.