Лазарева Анастасія, 8 клас
Олевський ліцей №2, Житомирської області
Вчитель, що надихнув на написання есе: Лебедєва Юлія Сергіївна
Війна. Моя історія
Я прокинулась зранку, почала збиратися до школи і тут нам телефонує Катерина Сергіївна говорить, що почалась війна. Мама почала збирати тривожні валізки та речі. Тато поїхав заправляти авто паливо, в магазині черга за продуктами.
Але, 25 лютого моє життя поділилося, на до та після. З початку війни ми твердо вирішили, що виїжджати не будемо тому, що ми не зможемо покинути тата та своє рідне гніздечко. Впродовж місяця ми спали на підлозі, поміж кімнатами під час тривоги ми ходили до сусідів у підвал. Та сильно боялися прильоту ракет. Коли Україна переможе всі дуже раді. Наші сини, брати, дідусі, татусі, дядьки, сестри, тітки повернуться додому.
Наші любі захисники! Я дуже вдячна, вам за те, що ви захищаєте нашу Україну. Дуже багато українців пішло на фронт за власним бажанням. Я вважаю, що це дуже мужній та сміливий вчинок. Не кожна людина зможе піти туди, де вона за крок до смерті, звідти не повертаються.
Ще задовго до початку війни знала, що вона почнеться. Але навіть не могла подумати, що це справді. Ми з сім’єю буваємо на живих коридорах, проводжаємо воїнів, які більше не зможуть повернутися до рідних. На це дуже боляче дивитися і розуміти, що вони віддали життя заради нас, заради майбутнього нашої Батьківщини.
Перемога буде нашою!
