Юліанна Микитюк, учитель фізики та астрономії Тур'є-Реметівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Тур'є-Реметівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Людське життя, як бурхлива ріка, насичене непередбачуваними подіями. Одні залишають легкий слід у пам’яті, інші ж змінюють нас назавжди. Саме війна стала для мільйонів українців тою подією, яка миттєво змінила ритм життя. Вона увірвалася в повсякденність, зламала звичайний розпорядок розміреного дня, розділила час на «до» і «після». Страх, розгубленість, безпорадність — усе змішалося в перші дні. Багато було емоцій, випробувань, переживань, ситуацій, на перший погляд, безнадійних…Багато було пережито, але про одну подію, яка змінила моє життя, хочу розповісти. Вона розкрила важливість людської підтримки і глибокої віри у силу молитви. Можливо Господь і посилає нам випробування, які змінюють наше сприйняття віри і допомоги.

Ще до війни я часто брала в руки вервицю.

Одного вечора, коли серце було переповнене відчуттям страху і тривоги, я отримала сповіщення в інстаграмі: "Вас запрошують до спільної молитви на Вервиці за мир в Україні".

Десятки тисяч українців з різних куточків світу молилися за найсокровенніше бажання... З того дня я стала частиною кожного з них: 

"За безвісти зниклого сина Миколу", "За померлого воїна Михайла", "За Іринку, яка закінчує перший клас", "За Юрія, який в полоні", "За щасливі пологи Наталії", "За воїна Івана, який захищає Україну", "За пораненого синочка Дмитрика, який бореться за життя"...

І так щовечора, тисячі прохань, сповнених надії, віри....

Був теплий літній вечір. У повітрі відчувалася легка прохолода, яка проникала в нашу кімнату через відкрите вікно. Вже майже поринувши у сон, я почула важкий гуркіт із вулиці… Серце ніби зупинилося, і, підхопившись із ліжка, ми вибігли з хати. У хмарі диму і пороху на краю дороги виднілося авто. У машині, яка була перевернута догори колесами, знаходилося двоє дорослих і дитина. Відразу збіглися сусіди, щоб допомогти потерпілим. Я в той момент повернулася в хату за телефоном. На столі лежала вервиця, яку я поспіхом поклала в карман. Всі налякано чекали приїзду швидкої.

Чоловік без свідомості, жінка з травмою голови і маленький хлопчик, який голосно плакав. Я витерла закривавлене обличчя жінки, намагалася її заспокоїти, пригортала до себе.

У той момент на землю випала вервичка. Я підняла її і поклала в руки жінці. Вже за декілька хвилин потерпілих забрала швидка. А через день односельчани поширювали допис, в якому ця ж жінка відчайдушно просила про молитву за свого чоловіка, який знаходився в тяжкому стані після аварії. Тоді я написала їй про молитву на вервиці… Через тиждень зі словами вдячності вона зателефонувала мені й розповіла про дивовижне зцілення.

Це була сім’я переселенців, які з перших днів повномасштабного вторгнення знайшли прихисток на Закарпатті. З цього дня цей чудотворний талісман залишався завжди з ними.

Ми досі спілкуємося і, слідкуючи за сповіщенням про тривогу, я чекаю і досі від неї смс:"Не переживай. Все добре". Навертаються сльози, коли слухаю її розповіді. Часом здається, що ніч триває вічність для них. На противагу страху і тривозі стає молитва, яка зцілює і додає сил.

Мій друг, який із перших днів перебував на лінії фронту, отримавши чергову посилку від наших учнів та друзів, завжди окремо дякував за молитву. "Хай береже Тебе Господь," — так підписують листівки воїну дітки. З такими словами розплющує очі зранку і засинає ввечері кожна мама захисника і захисниці.

Покійна бабуся, беручи у руки свою вервичку, завжди обіймала мене і раділа, коли я досиджувала біля неї хоча б один десяток намистин… «Від мору, голоду, вогню і війни, врятуй нас, Господи»…

Ці слова завжди навіювали страх.

Минули роки.... Я беру у руки вервичку бабусі, пригортаю поруч свого непосидючого сина і відкриваю своє серце для щирої молитви...за мир в Україні, за всіх, хто зник безвісти, за кожну померлу душу, за захисників та захисниць, за дітей, які страждають від війни, за їх батьків...

"Задля болючих Його терпінь май Милосердя над нами і над цілим світом..." — дбайливо перекладаю намистину, бо добре знаю, що сила молитви — це найпотужніша допомога, особливо коли вона лунає у серцях мільйонів українців.