Мені 70 років. Я з Луганської області. Пенсіонер. З першого дня війни мені нічого хорошого не запам’яталося, страх був – і все. Там нічого не було: ні води, ні хліба, ні ліків. Воду нам привозили. Ми стояли в черзі, щоб набрати. Снаряди над нами літали. «Весело» було.

Знайомі гинули, життя втрачали молоді люди. Мене все шокувало, нічого хорошого там не було.

Сидиш у підвалі, а кругом стріляють – звісно, це стрес. В одному місці щось розбомбили, в іншому…

Ми своїм транспортом їхали. Нормально добралися, слава Богу. Тут нам наша міська рада допомагає, дає гуманітарку. І від Фонду Ріната Ахметова давали, дякуємо також.

Нічого хорошого війна не принесла, тільки горе. Болячки загострилися, ми ж немолоді вже. У нас було все, а тепер, на старості років, бомжуємо…