Гурова Дарина, учениця 8 класу Миколаївського ліцею №58

Вчитель, що надихнув на написання есе: Маханьковська Людмила Йосипівна

«Моя Україна майбутнього»

І повстала міцна, нова держава. Вона переборола все, що було нав'язано радянським режимом, припинила розповсюдження чужої культури серед народу та вистояла чергові спроби знищити її.  Ця країна досягла здійснення національної мети і засяяла, мов Сіріус в зимовому небі. Громадян її поважали всюди, адже вони гордо носили звання українця. Всюди, в кожному куточку планети знали назву "Україна" і слова, що є національним гаслом цієї великої держави також знали всюди.

Терикони Донеччини впевнено можна було назвати своїми, а повітря Карпат - по-справжньому чистим, поля Миколаївщини колосились золотим житом, а ліси Чернігівщини шуміли, нагадуючи про  всю красу природи. Від Львова до Луганська, від Києва до Криму країна - єдина, суверенна, самостійна, нероздільна. Культуру відроджено і нею необхідно дорожити, державну символіку незмінено і її необхідно поважати, імена героїв зафіксовано і їх необхідно пам'ятати. В усіх державних закладах та установах спілкуються виключно рідною мовою, всі газети, книги та журнали надруковано нею ж і колискові дітям співають саме українською. Більше ми не ділимось на "сепарів", "малоросів", "западенців" та "бандерівців", ми - єдині і країна у нас - єдина. Гештальт закрито.

Діти знали, що вони мають світле теперішнє і матимуть світле майбутнє, але дорослі пам'ятали про те, як цього вдалось здобути, з яких руїн повстала Феніксом Україна.

Свободу завжди доводилось вигризати у боротьбі ціною сотней тисяч життів. Вигризали, бо доля ніколи не було байдужою для українців. І коли біль був нестерпним все зводили на звичайний нежить, коли всі були перевтомлені - продовжували стояти. Бились до останньої кулі, адже від солодких слів не приблизиться перемога, треба довести свою вірність, показати міць. Кожен герой - це сталь, криця, граніт. Створити велич з розрухи, безумовно, важко, і слабкі, коли це необхідно буде зробити відразу втечуть... Отже надія тільки на сильних.

А що сильні? Сильні - воїни, саме завдяки ним і зросла країна незламних. 

Її час прийшов. Вона розправила крила, стала в повний зріст, в повну силу, пронісши крізь роки гніту свій запал. Сини України відстояли надії батьків. Вона у серці кожного як щось невід'ємне і якщо, хтось спробує забрати це "щось" вогонь запеклого бою спалахне знову і горітиме, доки не поверне країну у того, хто зазіхнув на неї. Жити в багні, коли всюди занепад і крах більше ніхто не стане, адже нарешті всі є досить гордими аби припинити глум і наругу. Тепер є країна, що - матір достойних дітей, а є нація, що діти могутньої матері. Могутня матір - мальовнича батьківщина з багатою історичною і культурною спадщиною, відома на весь світ неповторною природою, родючими землями, смачною їжею та волелюбністю народу. Вона - одна, незалежна, рідна, по-справжньому вільна та непереможна.

Саме такою ми побачимо сміливу державу в центрі Європи, і це буде наша Україна.