Мені 69 років. У мене є син і донька. Ми жили в селищі Кам’янка Запорізької області. Третього березня у ньому з’явилися окупанти. Розбили залізницю, на якій працював мій син.
25 травня ми з донькою виїхали в Запоріжжя. Чотири доби стояли у Василівці. У мене критично знизився тиск – я ледь не померла.
Першого вересня я повернулася додому. Побула три тижні. 22 вересня відбувся псевдореферендум. Ходили по домівках дві місцеві жінки і два окупанти з автоматами. Я не впустила їх у двір. Згодом забрала сина і виїхала в Запоріжжя. Я хочу, щоб війна закінчилася якомога скоріше.
