Людмила розповідає свою історію у  Гуманітарному центру для біженців у Варшаві. Жінка та її діти мешкали в Олешках Херсонської області. Російські війська окупували це місто на початку вторгнення. Найважчими були перші пів року. Нестача продуктів, ліків. Часто зникало світло і тоді Людмилі доводилося готувати та гріти чай на старовинній чавунній прасці. Свого надійного погребу не мала, тож часто перебувала під обстрілами. Та найбільше серце боліло за дітей. Сина  Людмили одного дня ледь не розстріляли на російському блокпосту.