Подкопаєв Артем

9 клас, Катеринопільський ліцей №2

Вчителька, що надихнула на написання – Гірник Алла Василівна

Війна. Моя історія

У чому незламність духу і сила української нації?

Усупереч усім прогнозам нас, українців, уже 627 днів не повинно існувати як таких…Запитаєте мене, у чому незламність духу і сила української нації? Я відповім, і відповідь моя буде чесною!

Маю власний недитячий життєвий досвід: нині проживаю у будинку дитячого типу, своїх батьків пам’ятаю зовсім погано,

завжди намагався особисте тримати за сімома замками, бо не варто виставляти на загал, оголяти душу, тим паче, хлопцеві, скиглити на життя…Поряд зі мною два рідних брата, моя опора та розрада, особливо менший, названі батьки – вихователі та друзі, що заповнюють порожнечу. То ж власні сили ще черпаю із прикладу незламного українського народу, титанічної праці хоробрих хлопців із ЗСУ та звитяжної історії, яку так намагаються «переписати» Не дружній і Не братній народ.

Я бачив розпач у людських очах, навіть страх перед невідомістю, але разом із війною прийшло до нас, українців, щось ще незвідане, приховане, що чекало слушного часу, щоб нас об’єднати.

Люди гуртувалися, ставали до спільної праці, зникали межі між своїм і чужим лихом; перші переселенці, сповнені страху, сирени, плач, прокльони у відому адресу, гул літаків, і очі старих людей, вони назавжди закарбувалися, тремтячі руки дідуся, який будував укріплення разом із внуком та чарував над коктейлем, щоб гідно зустріти ворога! Страх від слова «війна» холодив серце, душу,тіло….

У нас, завдячуючи ЗСУ, не йдуть активні бої, ми ходимо до ліцею, наполегливо волонтеримо, долучаємося до спільної колективної праці, зокрема плетемо сітки, нещодавно проводили благодійний ярмарок, виручені кошти доєднали на придбання автомобіля для хлопців із передової, бо це не їм потрібен він, а нам, щоб у них він був; на разі активно доєдналися до акції «Пластикові кришки та металеві банки на потреби ЗСУ».

Я вчуся, і нехай мої знання також наближають ПЕРЕМОГУ, бо розумні війни не розпочинають! Світе, агове, схаменися, війна не лише наша! Так, війну розпочав «недалекоглядний», але ж скільки ще потрібно скалічених доль, понівечених життів, щоб, об’єднавшись, поставити крапку у цьому кровопролитті?

Історію пишуть незламні кіборги – українці, всі на своїх місцях, свідомо, бо знають, що захищають і кого! За їхніми спинами свята українська земля, історія, родина…

Віримо, навчаємося, єднаємося, бо ми – УКРАЇНЦІ! З вірою у серці! З вірою в УКРАЇНУ!