Жила я в Херсоні. Коли почалася війна, до мене приїхав батько, забрав мене в село - і ми опинилися в окупації. Потім ми пішли до руських, відпросилися і виїхали. Приїхали до родичів у Вінницю.

Найважче було на початку залишити батьків в окупації. Зараз наше село звільнили. Приїхав батько, а мама, на жаль, одного дня не дочекалася звільнення - поїхала до сестри і знову попала окупацію, тепер там.

За окупантів в селі не було нічого, але брат з батьком їздили до міста і щось купляли, коли руські пропускали. Ну а коли закінчилася їжа, то ми пішли відпросилися. Сказали, що їдемо до родичів, в сторону Херсона, а самі не туди поїхали.

Мама зараз з тіткою в окупації, але ми надіємося, що і їхнє село звільнять, і все буде добре. Війна все змінила в нашій сім’ї. Залишила нас без роботи. У мене в Херсоні був бізнес, і я все залишила. Добре, що чоловік ще працює. 

Звісно, вже такого не буде, як було раніше. Була в мене квартира орендована в Херсоні, і там були всі наші речі. А третього числа, коли рашисти зайшли, то три квартирі вигоріли. Квартира не наша, але там все було наше. Це сусіди спровокували: коли росіяни заїжджали в Херсон, сусіди кричали їм з вікон, що вони окупанти. Ну, вони туди і стрельнули.