Я була в Первомайську й потрапила під бомбардування. Слава Богу, мене тоді не поранило, будинок залишився цілим і збереженим, але навколо було дуже багато руйнувань і смертей. Під час активних бойових дій знаходилася в Золотому. Ми переїхали спішно, хоча тут теж все і летіло, і стріляло, і вибухало, але все одно не так страшно було, як в Первомайську.

Усе своє життя пропрацювала в школі, виростила дітей, створила власне сімейне гніздо, а тепер із двома сумками живу в чужій квартирі. Мрію повернутися додому.

Не знаю, як в інших людей, але в мене таке відчуття, ніби все, що було до війни, взагалі не було. Начебто було не зі мною.

Важливу роль для нас зіграла гуманітарна допомога. Підмога була хороша. У нашій місцевості, де ми живемо, вона завжди доречна. Коли ми її отримуємо, то завжди ділимося зі своїми близькими й родичами. Крім [Ріната] Ахметова, ніхто так регулярно не допомагає. Отримували кілька разів допомогу від Червоного Хреста, але не так масово, як це робить Фонд Ріната Ахметова.